Свідоцтво про початкову освіту: необхідність чи крайність

Відтепер українські учні повинні будуть отримати три документи, що підтверджують їхню освіту. Першим документом стане свідоцтво про початкову освіту, далі йде свідоцтво про базову середню освіту, котре видається по закінченні 9 класу, й кінцеве – свідоцтво про загальну середню освіту. Чому сучасна назва атестату змінилася свідоцтвом? Міністерство освіти пояснює це тим, що слово атестат є відгуком далекого минулого й загострюють увагу на тому, що у європейських країнах такого документу взагалі не існує. Хоча, саме слово «атестат» є нічим іншим, як свідоцтво, у перекладі з латинської мови.

Взагалі слово атестат було введено в мову ще в далекому 1962 році й офіційно мало назву «атестат зрілості», котрий підтверджував отримання загальної середньої освіти. Але це не є початком історії атестату зрілості, бо вперше почали видавати такий документ ще у гімназіях Російської імперії у 1872 році. Для гімназистів такий документ був дуже важливим, адже він підтверджував наявність у випускника зрілого і ясного розуму. Лише наявність такого документу була запорукою успішного вступу до університету. В ті часи вважалося, що в університеті можуть навчатись лише ті, хто володіє особливим розумом, тому й контролювали це за допомогою документального підтвердження.

Але, нащо ж були внесені зміни, котрі звели нанівець багатовікову практику атестатів й ввели свідоцтво. Річ у тому, що усі свідоцтва будуть занесені до єдиної електронної бази. Така база має полегшити процес відновлення документів у випадку, коли вони з різних причин будуть втрачені. Особливо беручи до уваги останні події й те, що діти біженців не можуть підтвердити власні оцінки, тому що не мають на руках відповідних документів. Окрім даних про свідоцтво, до журналу також будуть внесені дані про того, хто документ видав, а також про того, хто його отримав, разом з їхніми підписами.

Свідоцтво 4 класу значно полегшує перехід учня до іншої школи у 5 класі. Адже сучасні першокласники матимуть таку змогу в набагато ширшому колі, ніж їхні попередники. Бо останні роки дітей віддавали у «правильні» школи, котрі мали зв’язок з вищими навчальними закладами. Таким чином, батьки вирішували долю дітей ще у віці 6-7 років, позбавляючи дітей самостійно обрати майбутню професію.

Реформована сучасна школа дає учням і батькам можливість, по закінченні кожного зі ступенів навчання, урахувати здібності й нахил дитини й перевести її до відповідної школи чи гімназії. Це доволі поширена практика у Європі й вважається нормальною та навіть корисною, бо в дитини з’являються нові друзі, вона пізнає нові горизонти свого власного розуму.
Та поки триває перехідний період, у п’яті класи набирають усіх, хто досі навчався у цьому навчальному закладі, а також приймають дітей у додаткові класи. Свідоцтво про початкову освіту стане першим документом, що підтверджує отримання цієї самої освіти, бо досі такого документу взагалі не існувало, як не існувало і його аналогів.

Функцію виготовлення та видачі такого свідоцтва покладають повністю на школу, в котрій учні цю освіту й здобули. Лише у разі відсутності можливості це робити через недостатній фінансовий стан школи, цю функцію має взяти на себе управління освіти.

МОН дає обіцяння того, що додаткових витрат школа не понесе, бо бланки схожі на ті, що видавалися школами раніше, та й друк залишиться незмінним. Новою буде лише назва документу, а також додасться й саме свідоцтво початкової школи.

Ось так і повинна пройти реформа у сфері освіти. Чи все буде так добре – покаже час.