Особливості польської педагогічної освіти

У квітні педагогічна спільнота Польщі пікетувала керівництво країни, бажаючи підвищення зарплат. Страйкування тривало протягом трьох тижнів. У той самий час студентка з України Вікторія Вєжбіцька навчається не педагога у Варшавському Університеті. Вона дала свої коментарі, щодо стилю підготовки педагогічних кадрів у Польщі, а також про причини страйкування вчителів.

Після закінчення звичайної української школи Вікторія вступила на перший курс Варшавського університету. Вона обрала спеціальність англійсько-німецької філології, де зараз навчається вже третій рік.

Адаптація до навчання була просто шоком. Всі студенти були трохи старші та більш підготовані, адже рівень підготовки українських шкіл вважається замалим. Викладання всіх предметів здійснювалося англійською мовою, а один день на тиждень присвячувався німецькій мові. Тому доводилося самостійно наздоганяти одногрупників, вивчати незнайомі терміни. Ще одним шоком була відсутність журналів та залікових книжок. Усе в електронному форматі, постійно треба слідкувати за дедлайнами та вчасними реєстраціями. Проте всі викладачі завжди готові піти на допомогу. Кажуть, що не варто соромитися питати, якщо чогось не знаєш, вони завжди допоможуть.

Дуже багато уваги приділяється практичній складовій навчання. Спершу було чимало граматики англійською мовою, потім проходили курси з історії та літератури США та Сполученого Королівства. На заняттях з педагогіки доволі досвідчений викладач постійно розбирав приклади роботи під час нестандартних ситуацій на уроці, як працювати зі складними підлітками, з дітьми, у яких є дислексія, анорексія, тощо.

Головний посил, якому навчають в університеті, та який реально працює у Польщі – вчитель в жодному разі не повинен ображати дитину, тому вона має повні права особистості. Якщо вчитель навіть накричить на учня, то його можуть звільнити зі школи з позбавленням ліцензії.

Окрім цього ще один важливий урок, який потрібно засвоїти – вчитель навчає життю, а не просто предмету. Він повинен дослухатися до дітей, давати можливість їм виказувати власні думки та пояснювати причини тих чи інших дій.

Ще одна особливість – практика у реальних школах з першого ж курсу. Перші практичні заняття зазвичай відбуваються у дошкільних, так званих, нульових класах. Робота з дітьми тут здебільшого відбувається в ігровій та розважальній формі, тісно пов’язаній з розвитком творчості.

З кожними наступними практичними заняттями поступово підвищувалася складність, призначалися все старші учні. Тут працювати складніше, мотивації у дітей менше та дозволяють вони собі більше. Хоча тут не використовуються звичайні щоденники, а всі зауваження вносяться до електронної системи, до якої також мають доступ батьки учнів.

Взагалі оцінки дітям ставляться лише з третього класу. Всіх оцінюють за п’ятибальною шкалою, а іноді можуть поставити шістку за просто ідеальну роботу.

Захистивши диплом, вже буде можливість працювати у початковій школі. Паралельно з цим можна проходити магістратуру, після якої вже буде право викладати й у старших класах ліцеумів та гімназій.

А щодо нещодавнього страйкування педагогів, то їх можна зрозуміти. Попри вседозволеність дітям, вчителям доводиться докладати дуже багато зусиль, для коректної роботи з ними. До того ж, молоді педагоги перші кілька років вважаються «стажерам» із зарплатнею у 1500–1800 злотих, що дуже мало за польськими умовами життя.

Коли молодий фахівець нарешті проходить «стажування», йому потрібно 15 років безперервно працювати у школі, щоб заслужити гідну оплату праці. Тому під час страйкування вчителі розміщували у школі повідомлення для батьків, щоб ті відносилися з розумінням. Наразі уряд країни пообіцяв переглянути політику у сфері освіти. Та якщо найближчим часом жодних змін не відбудеться, вчителі готові знову виходити на страйки у жовтні.