Креативність у дітей: розвивати чи просто не заважати?

Тисячі педагогів з усього світу ламають голови над новими методиками для розвитку креативних навичок у школярів. Нещодавно на щорічному найбільшому освітньому форумі в Дубаї більшість спеціалістів дійшли висновку, що креативні здібності дітей краще проявляються в тому випадку, коли вчителі або дорослі їм не заважають розвиватись самостійно.

Інший погляд на світ завдяки мистецтву

Живим прикладом такої теорії став один зі спікерів форуму – нейролінгвіст світового рівня із Франції. Хоча це він вдень нейролінгвіст, а от ввечері француз перетворюється на діджея, виступи якого проводяться в багатьох куточках Землі. Саме музика допомагає йому дивитись на очевидні й звичні речі по-іншому, розвиває уяву та дає поштовх для формування власної реальності.

Мистецтво – це своєрідний механізм для інтерпретації навколишнього світу. Але якщо його розглядати в контексті шкільної програми, то це зовсім не означає, що завдяки лише одному мистецтву можна розвинути у дітей креативність. В багатьох українських школах впроваджуються новітні методики, спрямовані саме на розвиток креативного мислення, але як проводяться такі заняття? Наведемо для прикладу таку аналогію. Уявіть насіння соняшника, яке посадили, полили й затулили йому сонячне світло руками, які турботливо вирішили спрямувати ріст майбутньої рослини. Пагони проросли й почали покірно приймати заздалегідь приготовану їм форму. Але тут виявилось, що турботливим рукам такий результат не до вподоби, адже в ньому зовсім немає інакомислення!

Перша рука, яка затуляє сонце – це система формальних оцінок. Учням потрібна підтримка їхніх креативних ідей, стимул і натхнення творити далі, але ніяк не оцінка. Другою рукою є активне нав’язування думки вчителів своїм підопічним. Звичайно, власний приклад і авторитетна позиція наставника важлива для дітей та є невіднятною частиною освітнього процесу. Але все-таки основна задача педагога – створити максимально комфортні умови для розвитку потенціалу дітей, а не шаблонне навчання з гіперболізованим Его керівника.

Лідерство як виток із креативності

Цікаву та повчальну історію розповіла ще одна гостя форуму, педагог з республіки Гани (Африка). Мати дівчинки працювала вчителькою в сільській школі. Настав період, коли більшість жителів повиїжджало до ближніх міст в пошуках роботи, і тоді дівчинка запитала маму, чому та не хоче покидати село задля можливості кращого життя в місті. Відповідь матері назавжди закарбувалась в пам’яті дитини й вплинула на подальшу діяльність дівчинки. Вона сказала: «А хто ж тоді навчатиме нашу сільську малечу?». Це гарний доказ того, що креативні люди є сильними духом, впевнені в собі особистості, які не бояться ризикувати й виходять за межі уставленого. Людині дуже легко робити щось зі страху, складніше, коли мотивацією до дій є любов.

Коли з’явилась потреба в інакомисленні?

Багато сучасних інформаційних джерел наголошують на тому, що креативність є однією з навичок поточного століття. Але чи дійсно це так? Невже сто років тому людям не були потрібні комунікативні уміння, відмінний від більшості погляд на світ, інноваційне мислення? Можливо в умовах технічного прогресу людина повинна бути креативною для створення образу нових технологій, які б спростили та зробили комфортнішим її життя, але узагальнювати про минулі століття ми не можемо.

В кінці хотілося б сказати, що в сучасному ритмі життя для дітей важливіша любов, розуміння та підтримка вчителів, ніж їхні методи розвитку креативності.