Американські вчені дослідили користь ігрового процесу для дітей (та дорослих)

Останнім часом все частіше можна почути про революційні ігрові методики в освіті дітей, особливо для молодшого віку. Група вчених з Американської академії педіатрії провела власне дослідження на цю тему. Про сучасні особливості освітнього ігрового процесу й піде мова у статті.

Гра – як інструмент для розвитку майбутніх навичок

Для того, щоб діти мали можливість швидко навчатися та долати стресові ситуації, їм потрібно оволодіти базовими навичками, таким як: соціальні, когнітивні, мовленнєві та саморегулятивні. Усі ці вміння дитина може сформувати під час гри, при цьому не важливо – з батьками, чи з однолітками. Також правильні ігри розвивають структуру мозку, що робить його більш гнучким до навчання та процесу пізнання.

Сьогодні не існує чіткого визначення грі. Проте можна сказати, що це такий вид діяльності, який залучає учасників щирою вмотивованістю та цікавістю, а його результат викликає емоційне забарвлення та відчуття задоволення. Коли дитина пізнає нове та робить власні відкриття у цікавій формі ­­– це сприяє якісній підготовці до життя та подальшого шкільного навчання, тому що без зацікавленості у навчанні, освітній процес буде геть неефективним.

Діти мають право на гру

Насправді, дитячі розваги є настільки важливими, що навіть Конвенція ООН визнала права дитини на гру, відповідну її віку. Психолог Роберт Реснік виділяє 4 пункти, від яких залежить творче пізнання у дітей молодшого віку:

• проекти,
• натхнення,
• ровесники,
• елемент гри.

І тут справа не лише у веселому проводженні часу, а в ризику, експериментах, перевірки власних можливостей.

У сучасному світі інформаційних технологій спостерігається тенденція до зменшення креативності та прагнення до правильності у навчанні. Але дітям потрібна свобода, їм потрібен простір для помилок, власного досвіду, створення чогось нового шляхом спроб та помилок.

Які є переваги в ігровому процесі?

• Завдяки грі діти покращують організаторські здібності, прості математичні навички, виховуються соціальні риси та налагоджуються стосунки з однолітками, стан здоров’я та навіть впевненість у собі. Разом з цим відсутність гри може викликати поширений синдром дефіциту уваги та гіперактивність.
• Ігри повинні бути реальними, а не концентруватися електронному середовищі. Взаємодія з класичними іграшками допоможе сформувати правильне мовлення та її розуміння. «Живі» ігри сприяють соціалізації дітей, наслідки якої можуть проявлятися лише через 4-5 років.
• Завдяки грі діти швидко знімають стрес та хронічну втому. Також завдяки підвищеній рухливості під час ігор покращується координація, відчуття балансу, дрібна моторика, гнучкість, витривалість. Однак, важливою є саме самостійна гра без жорстких меж, коли діти можуть самостійно визначати свої правила. Після цього вони демонструють більше зосередженості та уваги на точних предметах, аніж після занять фізкультурою, де діти працюють за визначеним планом.
• Гра може сприяти вихованню культурних особливостей. Наприклад, у західних країнах заохочується гра на одинці, яка сприяє розвитку самодостатності. А у Японії, наприклад, віддається перевага колективним іграм у групах дітей.

Ігрові бар’єри, які виникають удома

Це пов’язано з різним відношенням батьків до ролі та вигляду іграшок для дітей. Одні вважають, що дорогі іграшки стануть гарантією кращого розвитку дитини, а інші вважають, що їхня неможливість купити дорогі предмети ставить хрест на розвитку малюка.

Однак обидва судження не є вырними. Діти мають потребу в стимуляції креативу та фантазії, що може бути досягнутим з використанням простих та дешевих матеріалів. Наприклад, це можуть бути дерев’яні іграшки, прості конструктори, м’ячики, незвичні олівці, пазли тощо. Окрім цього варто пам’ятати, що для дитини завжди буде важливою участь батьків у спільних іграх та заняттях. Проте варто дотримувати балансу між спільними активностями та самостійним розвитком малюка.