Як вчителю запобігти емоційному вигоранню

У столичному палаці дітей та юнацтва 26 листопада відбулася зустріч педагогів зі Світланою Ройз. Вона є кваліфікованим психологам та автором таких книг, як «Чарівна паличка для батьків», «Практичне дитинознавство», «Де живе ангел». Ми також поспілкувалися зі Світланою та отримали корисні поради, які допоможуть вчителям зберегти рівновагу, підтримати емоційний стан та не вигоріти на роботі.

З дослідження британських маркетологів випливає наступна статистика: майже половина всіх педагогів вирішують змінити професію після перших 5 років роботи. Для цього знаходиться багато причин: важко сприймати сучасних дітей, вимогливі батьки, керівництво вимагає високих результатів тут і зараз, тощо. Часто вчителі навіть у відпустці не встигають відновитися та послаблені повертаються до виснажливої роботи.

Як визначити емоційне вигорання?

Уперше термін «емоційне вигорання» був уведений психіатром з Америки Гербертом Фрейденбергом у 1974 р. Такий стан простежується у людини, яка піддається частим стресам, унаслідок чого все більше виснажується. Треба розуміти, що цей стан не приходить одразу, а поступово накопичується під час трудових буднів. Те саме може зустрітися й у людей, що працюють в інших схожих сферах, наприклад, психологи, управлінці, лікарі та батьки. Кожен, хто постійно несе відповідальність за інших перебуває у зоні ризику.

На скільки тяжким може бути стан?

Умовно вигорання можна поділити на три етапи. Під час інкубаційного періоду зазвичай особа відчуває піднесення та всебічний оптимізм, вона сповнена сил та ентузіазму.

На зміну гарному настрою скоро приходить стенічний синдром. Спочатку людина втрачає почуття гумору, стає більш дратівливою та агресивною в тих ситуаціях, де раніше просто віджартувалася б. Також може виникнути потреба економити сили, час, матеріальні ресурси.

На другому етапі, при астенічному синдромі, вже зникають сили навіть на злість. З’являється відчуття апатії, безсилля, підвищується схильність до сліз.

На фінальній стадії може дійти до невідкладного втручання лікарів.

Як з цим упоратись?

У психологічній практиці зустрічаються схожі випадки, коли людина з одного боку хоче бути сповненню сил, а з іншого – подобається коли її жаліють. Такий стан був описаний ще Фрейдом, коли від хвороби людина чекає «вторинної вигоди».

У першу чергу потрібно обрати для себе внутрішній шлях до життя, реалізації, достатку та щастя. Внутрішній настрій на позитивні зміни допоможе визначитися з конкретними діями.

В тяжкому кризовому стані перед людиною постає 4 варіанти дій:

• змінити,
• прийняти,
• роздратуватися,
• плакати та просити допомоги.

Перші реакції – це вибір дорослої розважливої людини, яка обирає відповідальність за свої дії та своє майбутнє. Останні реакції зображають внутрішню дитину, яка хоче піклування та порятунку в складній ситуації.

Що робити для того, щоб знайти сили?

Для початку потрібно дати нашому мозку фактичний відпочинок від шуму, не тільки інформаційного, а взагалі – хоча б кілька хвилин на день посидіти в повній тиші. Це допоможе впорядкувати думки та зняти емоційне навантаження.

Як тільки відчувається емоційне вигорання – потрібно активувати «тумблер», який запустить емоційні ресурси. Накопичити сили допоможуть наступні ресурси:

1. Тіло – фізична активність та сенсорні активності.
2. Аудіо сприйняття – музика, що розслабляє або тиша.
3. Візуальне сприйняття – перегляд фільму, милування живими пейзажами або витворами мистецтва.
4. Відчуття приємних запахів.
5. Відчуття смаку – солодші або інша смакота (тільки не зловживайте).
6. Спілкування – зустріч з приємною людиною, не пов’язаною з роботою.
7. Інтелект – здобування цікавої та корисної інформації.
8. Інтуїція – молитва, духовна практика, йога, медитація.

Зазвичай під час роботи ми використовуємо лише кілька каналів сприйнята. Важливим є те, що найбільша сила схована у незалучених каналах. Саме у тому, що ви зазвичай не робите, ви зможете знайти нові сили для продовження життєвого та професійного шляху.