4 правила імпровізації для педагогів

Як визначає Кембриджський Словник, імпровізація – це непідготовлений виступ перед публікою музиканта, актора чи когось іншого. Ті, хто вважаються умілими імпровізаторами мислять не стандартно, спонтанно та завжди готові до несподіванок. Головні правила імпровізації, що допоможуть учителям в їхній роботі, окреслив відомий актор та ведучий Сергій Величанський, який також є тренером з імпровізації.

Правило «Так, і…»

Імпровізація являє собою адекватне реагування на раптову зміну обставин. По суті, для вчителя кожний урок – це випробування на вміння імпровізувати. Уявимо, що вчитель клопітливо готував цікавий матеріал перед заняттям, та захоплено розкриває тему під час уроки. А один учень раптово підіймається та заявляє про те, що йому матеріал зовсім не цікавий. Тут можна увімкнути «тирана» та виставити учня з класу, тим самим нібито приглушити бунт. Скоріш за все, учень цього й добивався. Проте є інша стратегія, яка може обернути ситуацію на користь учителю.

«Так, і…» говорить про усвідомлення вчителем події, яка вже відбулася. Провокаційна фраза вже сказана, процес бунту запущено. «Так» зовсім не показує вашої згоди, а лише визнає факт події. «і» — означає взяти ситуацію у власні руки, використавши нові обставини: «Якщо тобі не цікаво – це твоє право. Але поясни, будь ласка, що саме спричинило твою нудьгу? Як саме ти б пояснив цю тему друзям, щоб їм було цікаво?». Завдяки цьому правилу конфлікт переходить змістовну дискусію, яка також зацікавить інших учнів класу.

Правило «Не блокувати»

Блокування являє собою заперечення та неприйняття ситуації збоку вчителя. Така реакція зруйнує всю імпровізаційну гру. Бо найважливішим є наша реакція на несподіванку, а не сама раптова подія. Наприклад, є цікава вправа: я даю завдання за одну хвилину скласти історію про синхрофазотрон. Найчастіше мозок відреагує панікою, адже «я не знаю, що таке синхрофазотрон».

Якщо взяти й відмовитися від вирішення ситуації – це означає блокувати. Для людини, яка вміє імпровізувати, це буде можливість цілу хвилину розповідати про те, що я не маю уяви що таке той синхрофазотрон. Найгірше на сцені – це ступор. Також і вчителі часто бояться та остерігаються провокаційних запитань.

Реакцією блокування, ми просто намагаємося приховати власні комплекси. Завдяки імпровізації ми залишаймося собою та визнаємо, що чогось не знаємо. Але при цьому гідно виходимо з ситуації. Насамкінець можна скласти розповідь про те, як я зустрів дівчину в бібліотеці, коли намагався знайти інформацію про синхрофазотрон.

Правило «Не критикувати»

Ті хто імпровізують, ніколи не критикують один одного. Так, в імпровізаційній грі завжди підтримується доброзичливість та безпечна довірлива атмосфера. Кожному вчителеві були б вигідні такі умови на уроці. Педагог не повинен висловлювати критику в бік дитини, та навпаки. Сучасні підлітки досить уміло блокують себе та будують стіну, крізь яку не пробитися, якщо почати його критикувати. Щоб дитина почула вчителя, йому потрібно завоювати її довіру.

Якщо різко реагувати, критикувати або сердитися на компрометуючу фразу, яка вже була промовлена, то це призведе до конфлікту, тому така поведінка безглуздою. Вчителю слід сприймати це, як нову умову для імпровізації, в якій один з учасників робить все можливе задля підтримки на висоті іншого учасника.

Якщо критики не уникнути, то користуватися правилом «сендвіча»

У кожній людині критика буде з руйнівною силою ламати внутрішній світ. Звісно, вона є важливою и потрібною для саморозвитку, але для того, щоб критика сприймалась конструктивно, вона повинна бути вміло «запакована». Правило «сендвіча» рекомендує зауваження розміщувати поміж двох похвал. Так під час перевірки контрольної роботи вчитель спочатку вказує на сильні сторони, потім зазначає помилки, а далі знову в цілому звалить роботу.

 Та варто пам’ятати, що дитина не прийме звичайну похвалу «ця робота хороша». Вона розпізнає фальш та скоріш за все закриється, допустивши наступного разу ті ж самі помилки. Потрібно знайти унікальні переваги її роботи, та щиро й розгорнуто висловити переваги старань учня. Такий метод стане містком для встановлення довірливих стосунків, підніме мотивацію дитини та надасть їй сили працювати над помилками.