Ідеальні діти: секрети японських батьків

Туристи в Японії захоплюються вихованням японських малюків: вони спокійні, поступливі і добре організовані. Японське виховання будується на традиційній філософській системі держави, в якій неприйнятно насильство, відсутня система покарань і примусів. Японські батьки володіють декількома тактичними секретами, якими із задоволенням діляться з усіма!

Що таке Амае?

У XIX столітті відомий російський сходознавець відвідав Японію і був вражений терплячістю японських мам. Він, в буквальному сенсі, назвав цю країну «раєм для будь-якої дитини». Все тому, що батьки не мають звички кричати на дитину, не бувають з ними надмірно суворі, і з розчуленням сприймають будь-який дитячий проступок. Японська мама, перш за все, любить і оберігає дитину, а тільки потім – повчає і виховує. Система «Амае» розрахована на встановлення тісного зв'язку між батьками і дітьми дошкільного віку. Тут не прийнято віддавати малюка на піклування старшому поколінню, доглядальницям або вихователям. Дитина повністю знаходиться в увазі мами і тата: вони носять малюка на собі, разом сплять і навіть приймають ванну! Для людей, незнайомих з традиціями Японії, це може здатися не тільки дивним, але і диким. Проте, японці наполягають на своєму: тісний зв'язок матері і малюка – це головна запорука правильного дорослішання.

Ікудзі

Ікудзі - це основа системи виховання японських дітей, а Амае – лише перший її етап. Багато хто чув про азіатську триступеневу систему:

1. До 5 років малюк для батьків – «Бог»;
2. До 15 років дитина - це підлегла «слуга»;
3. Після 15 років дитина стає другом.

Звичайно, та теплота і безмежна любов нікуди не зникає по закінченню перших 5 років життя малюка. Справа в тому, що японці сприймають шкільний вік дитини, як головний момент її соціалізації. Відомо, що релігія Японії передбачає, що інтереси індивідуальні поступаються інтересам колективним – суспільства, нації, держави. Саме цей світогляд школяр повинен усвідомити до 15 років. У стінах школи і вдома маленьким японцям прищеплюють не тільки почуття відповідальності і поваги до навколишнього середовища. У їхньому вихованні багато часу приділяється рівності всіх перед усіма, проблемам моралі і вибору. Для типового школяра Японії відсутні поняття конкуренції, бажання здаватися краще. Третій етап - завершальний. Тут дитина несе повну відповідальність за свої слова і вчинки перед суспільством, батьками, державою і, звичайно, перед самою собою.

Приклад

Японські мами вважають, що несумісними є дві речі: бажання прищепити дитині порядність і відсутність тієї самої порядності у батьків. Саме тому мами стають головним прикладом для наслідування в сім'ї. Вони все показують, але ніколи не розповідають. Якщо європейські батьки вчать дитину словами, просто пояснюючи правильну систему дій, то Японські батьки, навпаки, зосереджують увагу дитини на власному досвіді і явно демонструють його.