Підліток: перший урок подолання

У якомусь зі світів все могло б бути інакше. Вічна весна в сімейних відносинах. Але дійсність, в якій випало нам жити, інша. Вона передбачає постійне зростання, дорослішання і подолання. Свого роду, підлітковий період - це перше чутливе подолання особистістю життєвих обставин, з яких знята рожева пелена безтурботності. Протест і неодмінне бажання збільшити свою значимість, підкреслити жирною рискою індивідуальність – наслідок глобального внутрішнього розчарування і одночасно чарівності цим світом. Як в такий складний момент стати ближче до дитини, яка віддаляється і дати зрозуміти їй, що поруч є не грізний наставник, а друг.

Вгадати момент

Все починається з суворого "ні". "Немає цієї їжі - каже подорослішала дитина - Ні цьому костюму, ні цій дачі"... У деяких сім'ях підлітковий період проходить набагато м'якше. Як правило, це сім'ї, які не входять до групи ризику, благополучні в психологічному плані сім'ї. Це заслуга умілих батьків, які змогли в достатній мірі бути строгими вихователями, легкими у спілкуванні з друзями, вміють залишити дитину одну без постійного контролю. Це атмосфера довіри, адекватного погляду на речі, але, в першу чергу, атмосфера глобальних і міцних цінностей, на яких тримається сім'я. Підлітковий період в таких сім'ях проходить не настільки бурхливо як у інших. Тут відчувається підтримка, і від необачних кроків охороняє броня тих самих сімейних цінностей.

Але в умовах, коли батьки змушені працювати не покладаючи рук, з раннього дитинства віддає кермо виховання свого чада няні або дитсадку, виникає все менше описаних вище прикладів. Так чи інакше підліток у майбутньому ризикує відчути самотність у протистоянні зі світом. Це мирне протистояння і полягає воно в впевненому бажанні досягти найвищої вершини, а в чому? Як би це дивно не звучало, але для підлітка це виявляється питанням другорядним. Головне, реалізуватися. Але система оцінок ще слабо розвинена, і тому багато підлітків реалізовуються заради схвалення однолітків за рогом школи, пробуючи першу сигарету, беручи участь у першій бійці. Таким чином, особистість стає причетна до механізму руйнування. Швидше за все, цього не минути, якою би благополучною дитина не була. Така дитина знайде іншу яму, в яку можна якщо не впасти, то заглянути. У перші зустрічі дитини з тим, від чого її так старанно захищали з дитинства, повинні пройти так, щоб дитина сама зрозуміла марність і непотрібність своїх дій. Потрібно говорити про це ненароком, наводити приклади, говорити, як з друзями і найкраще в попереджувальний, профілактичний момент - побачити її і відчути.

Від наставника до друга

Психологи радять, якщо дитина рветься в конфлікт, не варто грати під її дудку. Зараз у неї немає альтернативних правд і компромісів. Є тільки її єдина вірна правда. Найкраще говорити з дитиною спокійно і змушувати думати, а не видавати по сотні негативних відповідей без пояснення позиції. Якщо дівчинці хочеться неодмінно татуювання на пів-обличчя і поїхати з байкером на вечірку, можна задати їй тисячу і одне питання з неодмінним інтересом: «А скільки це коштує? А у тебе є на це гроші? Цікаво, а це сподобається (тут має бути ім'я авторитетної для дочки людини)». Цілком можливо, що за бурхливим захопленням від усього майбутнього, юне створіння не замислювалося про багато речей.

Бути з дитиною другом дуже складно. Підлітки сприймають батьків як наставників, безумовно люблячих, які огороджують від усього поганого, але наставників, вихователів, яким бояться в чомусь зізнатися. Якась частка цього страху неодмінно повинна бути присутньою у відносинах, але його завжди має бути в рази менше, ніж почуття всепрощаючої і все приймаючої любові. Тоді дитина буде діяти з почуття іншого страху, страху заподіяти люблячій людині болю.