До яких хитрощів вдаються вступники заради вищої освіти?

Як абітурієнтам вдається вступати до вишів з мінімальними балами? До яких хитрощів вони можуть вдаватися заради цього? Які наслідки можуть бути у нестримного бажання отримати вищу освіту? Спробуємо проаналізувати цьогорічну вступну кампанію та відповісти на ці питання.

За теорією вища освіта повинна бути тільки для кращих випускників шкіл. Але сьогодні батьки вважають, що дати дитині вищу освіту – це справа честі. При цьому неважливо які успіхи були у школі, головне щоб дитина вступила до вишу, та ще й з першого разу.

За статистикою Всесвітнього економічного форуму 4 з 5 молодих людей віком до 25 років отримують вищу освіту. А кожен четвертий випускник не працює за фахом, як вам такі цифри? Ті, хто отримали найменше балів ЗНО йдуть за третім або й сьомим пріоритетом, аби ото вступити.

Мало балів – їду якомога далі від дому

Якщо вдалося набрати на тестуванні ну вже зовсім низькі бали, то для вступу годяться будь-які виші, незалежно від географії розташування. Вступники готові їхати далеко від дому, щоб вступити на неосновні напрямки у вишах.

Наприклад, у Національному університеті кораблебудування ім. Макарова в Миколаєві на корабельні дисципліни є доволі серйозний відбір, а на додаткову екологію – мізерний конкурс. Туди можна було вступити з 106 балами с біології та 102 балами з географії.

В інших ВНЗ України на контракт можна було потрапити навіть з мінімальними результатами у 100 балів з двох предметів. Так, в Луцькому університеті ім. Лесі Українки на кібербезпеку пройшли зі 100 балами з математики та 100 балами з іноземної мови. Таким абітурієнтам прийдеться багато надолужувати.

Шукаю популярні спеціальності в непопулярних вишах

У тих, хто не завалив повністю ЗНО, але на бюджет все ж не вистачило балів, був більший вибір місць для навчання, аніж у попередніх прикладів. Тут все одно шукають контракт, але з помірними цінами. Так, у столичному КНУ ім. Тараса Шевченка навчатися за напрямом «право» можна за 53 000 на рік, а ту ж спеціальність можна здобути в Чернігівському національному технологічному університеті усього за 8410 грн. Така сама ситуація з туризмом і навіть харчовими технологіями. Луганський національний аграрний університет пропонує цей напрямок за 7 000, а столичний НУХТ – за 19 тисяч на рік дає ті ж знання.

Але студенти платять за весь освітній комплекс: за якість подання матеріалу, за матеріальні умови навчання, за можливість практики тощо. Завжди будуть ті, хто дешевими коштами прагне отримати корінець «правника» або «фінансиста».

А ті, у кого взагалі немає грошей на контрактне навчання, йдуть до різних вишів на найменш престижні спеціальності. За напрямками легкої промисловості, яка була в абітурієнта на 5-7 пріоритеті, навряд буде працювати майбутній випускник.

Варто вже зрозуміти батькам та дітям, що час – найдорожчий скарб. Не варто його витрачати на 5 років життя, якщо це робиться для голочки. Батьки думають: «Хай отримає вищу освіту, а там вже думає, що робити далі». А випускники шкіл: «Пограюся у яскраве студентське життя кілька років, а там видно буде». Іноді ці роки звісно допомагають зібрати клепки та знайти життєвий шлях, але завжди добре подумайте – чи варто йти на такі хитрощі заради диплома, який пролежить все життя у шухлядці?