Навіщо вчителям довга відпустка

Петро Чорноморець, заслужений біолог, чудово розуміє, як сильно виснаження здатне вбивати усілякі бажання й цілеспрямованість, перетворюючи людину на тінь, котра автоматично виконує одне й те ж саме. Особливо важко в даному випадку вчителям. Саме про це й піде річ далі: як сильно втомлюється за робочий рік людина й чому відпустка вчителів довша ніж в інших.

Емоційна втома – ось головна причина виснаження людини наприкінці робочого року. Що вона собою являє? Складається така втома з декількох компонентів:

1.   Почуття та емоції. Щоденний ритм життя настільки швидкий, що людині ніколи проявити власні почуття, прожити події дня не приховуючи власні емоції. Це створює на рівні підсвідомості деяку незадоволеність, котра з кожним днем лише накопичується й зростає. Таким чином, виходить, що в підсвідомості людини складаються як невідправлені листи, не прожиті емоції, котрі наче паразит, забирають життєву силу. Річ у тому, що виконуючи щоденно одні й ті самі дії (тобто робота, дім і так по колу) людина щодня все сильніше сама себе губить, бо часу на емоційне розвантаження просто не вистачає.

2.   Власні проігноровані потреби. Коли весь час йде на роботу і домашні справи – ніколи зустрітися з друзями, відпочити, почитати улюблені книжки, навідати рідню тощо. Усе, що складає власні потреби людини відходить дуже далеко на задній план. То хіба потрібна така робота? Але працювати мають усі, бо це дає кошти для існування. А у випадку з вчителями взагалі все складно, бо це не просто робота, це і є їхнє життя, в котре вони вкладають усю душу, виснажуючись до останньої краплини.

А непрожиті емоції разом із невтіленими бажаннями складаються у депресивний стан, котрий ще більше виснажує. Але, достатньо лише відпочити, як раптом: йди на улюблену роботу хочеться із задоволенням, робити домашні справи стає приємніше й легше. Після відпочинку життя починає сяяти різними кольорами, а сіра буденність кудись безслідно зникає.

А пройде усього декілька тижнів, як знову відчувається втома. До роботи треба змушувати себе й щоразу робити це стає все складніше. Так і до затяжної депресії недалеко, агресивність й жорстокість посилюються, посилюється й зростає вимогливість до оточуючих, частішають конфлікти. В такому ритмі працювати просто неможливо. Саме так трапляється професійне вигорання людини. І виною усьому є звичайна втома.

Особливо часто трапляється таке з вчителями, бо вони піддані стресу набагато більше за інших. Навіть якщо зробити робочий тиждень трохи коротшим, тобто меншим за годинами – це не дасть жодного результату, адже вигорання почалося вже давно і зараз лише посилюється. Людині потрібен негайний відпочинок і декілька тижнів для цього замало.

Більш того, навантаження на одного вчителя не повинно буди в півтори чи навіть дві ставки, бо це здатне просто у дуже короткий час видавити усі життєві сили й професійну наснагу. Таке навантаження призведе до автоматичного вичитування, тобто вчитель прийде, на автоматі розкаже нову інформацію й піде далі. Це сильно знизить не тільки вчительський авторитет, але й знизить успішність учнів.

Запобігти власному вигоранню на роботі вчитель може самостійно, рахуючи свої робочі години. Загальна кількість робочого часу має складати 30 годин. Це є нормою й відповідає відпустці у 56 днів. Коли ж навантаження досягає 40 годин на тиждень – це вже перевантаження. А значить, під час відпустки вчитель не повинен займатися роботою аж ніяк. Тобто відпустка має бути справжньою, а не формальною, і вимагати від вчителя у цей період робити паперову чи іншу роботу – не слід, бо це порушення законних прав людини на відпочинок.