Вчимо дитину спілкуватися з друзями

Чи хотіли б ви, щоб ваша дитина дружила з бешкетником та двієчник, який ще полюбляє прогулювати уроки? А саме таким був Джон Ленон, який зі школи був у пошуках власної музичної групи. А що до іншої дитини, яка не знаходила спільну мову з учителями, мала погані оцінки з усіх предметів окрім математики, та ще й покинула школу? А це відомий вчений Альберт Айнштайн. Дорослі ніколи не вгадають, якою виросте дитина. Проте ми можемо навчити наших дітей правильно обирати собі друзів, а не нав’язувати власні інтереси.

База закладається у 3-4 роки

У цей віковий період поняття дружби у дітей досить розмиті. Тут насамперед йде мова про будь-які контакти з іншими дітьми, спільні ігри та активності.

У трирічному віці діти ще більшу частину уваги віддають мамі й татові, хоча вже після трьох років дитина починає показувати перші прояви емпатії. Вони цікавляться переживаннями інших, долучається до спільної діяльності, ігор тощо. Але будь-які розбіжності інтересів можуть завершитися сваркою.

Десь у чотирирічному віці дитина може називати кожного, з ким грається у пісочниці своїм другом. Проте вона ще не вкладає у це слово

Реального сенсу. Тут діти скоріш наслідують образи з дорослого життя, наче граються у пожежників, поліцію, швидку, тощо.

Що робити батькам?

1. Тут потрібно донести до дитини уміння гратися в компанії, бути ввічливим, дотримуватися правил, уміти ділитися та чекати своєї черги. Всі ці речі можна показувати на прикладі іграшок, ситуативних історій.
2. Дитині треба розповісти про простий алгоритм знайомства, вона повинна уміти запропонувати гру та брати участь в інших. На допомогу можуть прийти мультфільми, у яких дуже добре розкриваються основні аспекти поняття «Дружба»: «Крихітка Єнот», «Найбільший друг», «Їжачок та ведмежатко», «Льодовиковий період».

У 5 років варто робити коло друзів.

Цей період не варто недооцінювати, а пропускати просто небезпечно. Саме зараз треба занурити дитину в коло розумних та цікавих дітей. Діти вже й самі тепер вибірково ставляться до людей, спілкуються з тими, у кого такі ж інтереси. Також дівчатка групуються по 2-3 дитини, а не всі хлоп’ячі компанії беруть до себе дівчат. Найгірше те, що дитина ще зовсім не може оцінити, яким стане її друг.

Що робити батькам?

Головне, це не треба змушувати доньку або сина спілкуватися з кимось. Та не варто пускати все не самохід, як це було в нашому дитинстві, коли ми спілкувалися з усіма, хто жив у дворі. Тепер батькам варто докладати зусиль, щоб дати можливість дитині знайти дійсно гідних та цікавих друзів.

З ким би ви не знайомили дитину пам’ятайте про те, що ваш малюк повинен сам зробити вибір, чи зручно та цікаво їм спілкуватися. В жодному разі не примушуйте, зробите тільки гірше.

У 6-8 років діти оцінюють репутацію

Тепер діти молодшого шкільного віку вже перестають реагувати на будь-яку активність від іншої дитини. Тепер першокласник може сказати: «Я не буду з тобою грати, тому що ті ображаєш дівчат». У дитячих колах репутація набуває важливого значення. Кожному тепер важливо, щоб його таланти та здібності оцінили, а осудження всі уникають.

Що робити батькам?

Важливо не зіпсувати репутацію дитини у колі його друзів. Для цього не варто публічно сварити доньку або сина, показувати занадто активну опіку.

Здебільшого діти знаходять таких друзів, яких мають батьки. Чесно запитайте себе: які принципи використовую я, коли знаходжу друзів. З великою ймовірністю ваша дитина буде повністю наслідувати вас. Ви навіть зможете побачити у ній своє власне віддзеркалення.

У 9-10 років потрібно вміти будувати стосунки

У цьому віці в дітей вже є певне сформоване коло друзів. Тому потрібно навчити правильно поводитися у різних ситуаціях, Насамперед потрібно докласти зусиль, щоб розвинути в дитині цілий ряд навичок: як казати «ні» та залишатися у гарних стосунках, як гратися с другом та новою дитиною, як чемно просити про допомогу, що робити з ревнощами, навчити бути вдячним, допомагати слабшим, не вестися на провокації, завжди спілкуватися на рівних, як поводитися з секретами та таємницями друзів.

Що робити батькам?

По-перше, варто розуміти, що не завжди ті, хто подобається вам, найкраще пасуватимуть за характером вашій дитині. Кожен повинен проходити власний досвід, робити власні помилки. Не варто напряму втручатися у проблеми дітей, та й не треба повністю від них відсторонюватися пропонуючи перше, що спало на думку.

Спонукайте дитину до роздумів, хай вона поставить себе на місце іншого, щоб зрозуміти суть конфлікту. Якщо стосунки переросли у формат «жертва та маніпулятор», запитайте дитину: «Чи змушував би тебе до чогось справжній друг?». Нехай дитина сама доходить до того, що з таким другом не варто спілкуватися, бо ваші прямі заборони робитимуть зворотний ефект.

Завжди розбирайте деталі кожного випадку та власним прикладом направляйте дитину. Залишайте собі поле «контролю», але не відпускайте все не самохід. Застосуйте доступні приклади, оповідання або фільми, щоб показати дитині яких людей треба сторонитися, а з якими краще спілкуватися. Тоді ця модель стосунків з дитиною допоможе пройти крізь найскладніший підлітковий період дорослішання.