Ліплення з глини як засіб боротьби з дитячими страхами

Чи можете ви пригадати, коли ви в останнє ліпили з глини? Чи знаєте ви, чи цей досвід відрізняється від пластиліну? А чи знали ви, що діти, які займаються гончарством менше б’ються, а тривожна малеча поступово заспокоюється? Про те, як робота з глиною може допомогти дітям подолати їхні страхи, сьогодні розповідає Любов Коваленко – керамістка гончарної майстерні «Глинар».

Хапальний рефлекс у дітей

Не таємниця, що всі маленькі діти полюбляють ліпити. У генетиці кожної людини закладений хапальний рефлекс, який маленьким дітям особливо треба задовольнити. Це одна з причин, чому сучасне покоління «гаджетів» здебільшого агресивне. Діти часто гамселять одне одного, а причиною є «не нагодований» хапальний рефлекс, тобто потреба у ручній праці, розвитку рефлексу. Концентрація на екранах мобільних телефонів та планшетів аж ніяк не допомагає у цьому розвитку.

У майстерні наймолодші діти починають займатися з шестирічного віку. Вони роблять прості вироби з ковбасок. У трохи старшому віці вони вже можуть братися за гончарне коло. Усі дитячі роботи завжди надихають творчістю та душевністю.

Діти зазвичай так реагують на перші дотики з глиною – «Ой, вона мокра та холодна». Таким чином глина дуже добре символізує навколишній світ, він не комфортний, проте дуже цікавий. Кожен дотик залишає на глині свій відбиток, вона ніби обіймає людину. Психологи часто радять батькам частіше обіймати дітей, яким не вистачає уваги. Сюди можна додати й глину, бо вона створює схожий тактильний контакт.

Працюють руки – вимикається голова

Зазвичай будь-яка ручна праця, наприклад, домашнє прибирання вимикає голову, тобто усі думки фокусуються на тут і зараз. У інший час люди полюбляють жити мріями про краще майбутнє або пригадувати, як гарно було раніше.

Робота з глиною дозволяє вимкнути зайві думки та сконцентруватися на теперішньому моменті. Образ, що малюється у голові миттєво перетворюється на витвір мистецтва. Бувають і невдалі спроби, а сучасним дітям хочеться все й одразу, тоді вони хочуть все кинути. Тут не обходиться без допомоги, підбадьорення, настанови ментора. Кілька повторень одного руху, і от вже все виходить краще.

Гончарна робота допомагає дитині осягнути базовий принцип усього життя – берешся за щось, і майже нічого не виходить, багато разів повторюєш прості рухи – відточуєш навички та стаєш професіоналом.

Перенеси переживання у глину

Сьогодні молоде покоління дуже індивідуалізоване, а особливо діти. Наприклад, коли я пропоную зробити пташку, то частіше за все чую «ні» у відповідь. А коли пропоную показати, як у пташки виростають крила, лапки. А в цей час малий ліпитиме свій витвір. Такий порядок їх влаштовує. Власну творчість діти цінують найбільше.

Те що діти ліплять добре характеризує їхній внутрішній стан. Вони створюють не просто глиняну іграшку, вони малюють свою історію. Один з учнів захотів зліпити війну, каже – «мені треба зліпити будиночки, солдатиків танки..». Бере й ліпить. Війна взагалі доволі популярна тематика серед хлопчиків. Інший популярний витвір – дім, а точніше будинок. Будинок, як предмет, у цьому випадку характеризує загальне сприйняття дитини себе у світі, це її другий одяг, який вона на себе вдягає.

Більшість дівчат зазвичай ліплять принцес, кошенят та інших тваринок, квіти тощо. Хоча одна з учениць створювала доволі серйозні речі. Якийсь час вона працювала над чоловічком, у якого була зламана нога. Потім він ще й ніби отримав поранення. З часом вона таки змінила тематику на лебедів та чарівників. Це гарний приклад того, що глина віддзеркалює дитячі переживання та страхи. Ця енергія знаходить вихід у фігурках, після чого вже не бентежить дитину.