Як допомогти тим, чия професія надавати допомогу іншим

Є багато професій, представники яких все життя допомагають іншим людям. Це педагоги, працівники соціальної сфери, психологи та інші фахівці «допоміжних професій». Часто трапляється так, що вони сумлінно працюють, а про себе зовсім забувають. З ними можуть скластися такі обставини, за яких виникне так звана вторинна травматизація. Як запобігти цього стану, та що він означає розповідає психолог та тренер з травмотерапії Наталія Макієнко.

Як чуже горе може травмувати

Бувало таке, що я людина пише статтю і плаче, набирає текст на клавіатурі та не може стримувати сліз. Я пригадую той біль, який важко було стримувати, коли треба було зробити репортаж про дитячий хоспіс. Напевно, кожен журналіст хоча б один раз проходив крізь подібний досвід. А як бути тим, хто кожного дня може стикатися з горем за умовами професії або власної волонтерської діяльності.

Це понад усе загрожує чутливим та дуже вразливим людям. Будь яку складну ситуацію, про яку вони тільки чують, такі люди дуже яскраво переживають у своїй уяві. Внаслідок цього виникають сильні емоції, які надалі створюють негативний ефект вже на фізичному стані. Проте справа не у конкретній професії, а все ж у схильності та звичках людини. Наприклад, вчитель інклюзивного класу може звикнути та не реагувати на важкі хвороби дітей, тим паче якщо у класі панує позитивна атмосфера. А от учитель іншого класу може часто піддаватися стресам через «важких» дітей, домашнє насильство, пияцтво батьків, та інші складні ситуації. То ж по перше, сама людина має зрозуміти, чи присутній в її роботі ризик травм.

Коли потрібна допомога тим, хто допомагає

Вивчення напрямку психологічної допомоги тим, хто й сам зазвичай допомагає іншим, з’явися відносно нещодавно – близько 15 років тому.

Які ознаку має первинна психотравма:

• Раптові спогади, які сприймаються як «тут і зараз»;
• Уникання розмов на травматичну тему;
• Емоційні порушення сну;
• Нестримні нав’язливі думки.

Вже давно доведений факт, що мозок може сприймати уяву за дійсність. Яскравий приклад – якщо людина детально уявить лимон, то в неї посилиться виділення слини, неначе вона насправді з’їла кислий фрукт. Таким чином і чужі проблеми людина може переживати, як власний досвід.

Не треба «глибше дихати»

Варто взяти до уваги методи, які допоможуть вчасно відгородитись від переживання чужого на емоційному плані. Головне – це не ігнорувати внутрішні сигнали, інакше з часом стрес буде тільки накопичуватися.

Аби запобігти вторинній травматизації, під час потенційно болісної розмови варто вчасно сказати собі: «Стом, це все не моє». Далі можна скористатися одним з методів, щоб залишитися в реальності:

1. Видихати. Часто можна зустріти рекомендації дихати глибше, але це хибна порада. Під час стресу дихання пришвидшується, та легені перенасичуються киснем, тому варто навпаки якомога сильніше звільнити легені в цей момент.
2. Якщо є можливість – зніміть взуття. Тактильний контакт ніг з поверхнею одразу перемкне увагу, яка поверне вас до реальності.
3. Зняти стрес через фізичне напруження. Тут допоможе хустка, шаль або широка спідниця. Міцно схопіться за кінці тканини та стисніть щосили. Відпустить після відчуття тремтіння у руках. Після цього руки повинні стати легкими, наче пуховими.

Якщо не захищати себе від подібних ситуацій, то негатив буде поступово накопичуватися, що призведе до частої втоми, цинізму, спалахів раптового роздратування, відчуття внутрішньої спустошеності.

Обрати власний сценарій втечі

Кожна людина має власний психологічний портрет, унікальний наче відбитки пальців. Тому для кожного потрібно підібрати свій стиль зміни діяльності, щоб відірватися від джерела стресу. Коли швидкі методи вже не працюють, на допомогу приходять спеціальні ресурси, які використовують психологи для допомоги людям:

• Фізичні відчуття. Одним людям може бути достатньо приємної діяльності або відпочинку, приємних ароматів та музики, спортивної ходьби або прогулянки на природі.
• Віра. Інші люди можуть знайти порятунок у вірі. Це може бути релігія, віра в себе, в дива, моральні цінності. Допоможуть медитації, молитви або глибокий внутрішній діалог.
• Почуття. Їх варто не тримати в собі, а максимально виражати у творчості: віршах, чуттєвих розповідях, малюнку, танцю тощо.
• Соціум. Іншим людям може допомогти спілкування з друзями, родичами, самими психологами.
• Уява. Люди з сильною уявою можуть поринути у внутрішній світ, в якому перегорнуть безліч варіантів вирішення проблеми, створять собі емоційне підґрунтя стабільності.
• Критичне мислення. Допомагає розум, мислення, логічний пошук вирішення проблеми, робота над новими ідеями, створення планів.

Кожна людина обирає найбільш вдалий ресурс для себе, а психологи можуть допомагати в цьому з використанням спеціальних ресурсних карт. Та ідеальним варіантом стане повне озброєння – поступове тренування кожного методу реагування та виходу зі стресу. Тому прокачати власну стресостійкість може кожен, потрібне лише час. Завдяки цьому людина перестане боятися того, що чуже горе може завдати травми їй самій.