Дитина, яка має особливості розвитку, вимагає набагато більше уваги. Граючи або проводячи заняття потрібно запастися терпінням.
У дітей є природна тяга до ігор і пізнання навколишнього світу. Вони з готовністю відчувають все нове, рухаються вперед. Якщо ж малюк має порушення розвитку, йому потрібна додаткова стимуляція від батьків, що б отримати необхідні навички.
Найбільша проблема - отримати відповідну реакцію. Навіть звичайна посмішка викликає труднощі у дітей з церебральним паралічем. Їм складно управляти м'язами обличчя, а дорослі можуть подумати, що малюк не емоційний. Особливій дитині для відповіді на питання потрібно більше часу, ніж його одноліткам.
Чекаючи словесної відповіді або емоційної реакції, потрібно дати малюкові зайві пару хвилин. Квапити його не можна - буде тільки гірше. У той же час варто проявляти наполегливість. Якщо після декількох хвилин немає ніякого відгуку, доведеться повторити питання (дія) ще раз. Можливо повторювати доведеться довго, поки дитина не відгукнеться. Терпіння і наполегливість — основні правила для занять.
Особливі діти з великим інтересом відгукуються на щось незвичайне. Щоб зацікавити чадо, потрібно вести себе неординарно:
- широко посміхатися;
- видавати смішні звуки;
- будувати пики (але тільки не страшні);
- розмалювати обличчя;
- використовувати яскраві аксесуари (великі окуляри, забавна маска, клоунський ніс);
- зробити вітер-легенько дути на малюка.
Якщо заняття не перше за день, малюк міг втомитися від бурхливої активності. В цьому випадку допоможе зміна поведінки - тихе, майже нерухоме знаходження поруч з дитиною. Вона обов'язково помітить зміну в поведінці батьків і захоче зрозуміти, що сталося. Не можна насильно змушувати дитину йти на контакт.
Особливим дітям легше сприймати реальні предмети, ніж ілюзорні. Розповідаючи про що-небудь, потрібно показувати не на картинку, а в живу. По можливості - дати в руки, дозволити пограти.
За таким же принципом проходить навчання діям. Недостатньо розповісти і показати як потрібно робити – малюк повинен спробувати виконати дію сам або за допомогою дорослого. Якщо дитина не відкидає фізичного контакту, підійде метод «рука в руці». Дорослий бере ручки малюка в свої і виконує дію разом з ним.
Щоб розворушити чадо під час гри, потрібно використовувати цікаві предмети: яскраво розфарбовані іграшки, ліхтарики, мильні бульбашки. Предмети повинні мати різну структуру, щільність і температуру. Можна використовувати побутові речі: тканина, щітки, ложки, хутро.
Чим більше рухів в іграх, тим краще. Особливі дітки з радістю стрибають, гойдаються, кружляють, можна спробувати лоскіт. Часто вони цікавляться музикою і музичними інструментами. З дитиною потрібно співати, музикувати, ходити на концерти вуличних скрипалів і піаністів. Можна навіть відвідати концерт, але малюк може швидко втомитися або злякатися натовпу.
Всім дітям потрібен режим дня, а тим, хто має порушення розвитку, він просто необхідний. Режим і знайома обстановка дозволяють відчувати себе впевненіше. Ігри, заняття і навіть необхідні для життя дії, такі як прийом їжі або ванна, повинні проводитися в один і той же час кожен день.
Не можна кричати на дитину. Будь-яка бурхлива реакція, позитивна чи негативна, з боку батьків, може налякати її і похитнути довіру.