Діти завжди стають відображенням напруги в родинних стосунках. Чим менший вік дитини, тим сильніша напруга. Постійне накопичення стресу не вгамувати простим зауваженням збоку вчителя.
Якщо вчитель виявляє таку поведінку, то краще відправити учня на консультацію до сімейного або шкільного психолога. Спеціаліст зможе зануритись у корінь проблеми та надати корисні рекомендації.
Іншою причиною бешкетування на уроках може стати приховане бажання зайняти певний соціальний статус у групі – в даному випадку в класі. Учень просто не знає інших варіантів привертання уваги, він до кінця не розуміє своїх мотивів, але вони для нього залишаються у пріоритеті. Це як сказати дуже голодній людини не їсти, хоча їжа буде лежати перед нею. Так і з учнем прості слова не допоможуть.
Конфлікт «учень-учитель» педагоги зазвичай намагаються вгамувати в односторонньому порядку. Дитина має змінити модель поведінки, а вчитель не змінює нічого. Так собі домовленість, як вважаєте?
Тому домовленість повинна йти у двосторонньому порядку, потрібно шукати компроміси та обговорювати різні варіанти поступок з обох сторін.
Потрібно спробувати зрозуміти наполегливого порушника
Якщо ж учитель бажає власноруч докопатися до суті проблеми, то йому потрібно визначити первинні потреби учня, який проявляє погану поведінку. Іноді педагогу може здатися, що дитина навмисно його дратує та робить це цілеспрямовано. Проте іноді діти, які мають певні переживання або приховані потреби, можливо і хотіли б поводитися інакше, але у них це не виходить. Можна порівняти з людиною, яка обмежує своє харчування для схуднення. Вона хоче правильно харчуватися, але іноді не витримує і порушує режим. Так і дитина не завжди може контролювати свою поведінку. До того ж, у бешкетливих дітей спостерігається імпульсивна поведінка, яка підкріплюється емоційним станом, що також нівелює контроль над ситуацією.
Поради до переговорів
По-перше, найбільшого успіху в перемовинах досягне педагог, який володіє технікою емпатії. Коли вчитель зможе зрозуміти, які емоції охопили дитину перед імпульсивною ситуацією, він зможе її передбачувати та заздалегідь протидіяти цьому в майбутньому.
Ще один важливий крок – це допомогти дитині власноруч зрозуміти свій стан. Можливо поганій поведінці передують якісь події у класі, або вчинки інших учнів. Дізнатися про це можна підведеними питаннями «Здається, ви сьогодні чимось засмучені чи розчаровані? Напевно, щось відбулося?». Лізти в душу школяру не треба, але зробити акцент на тому, що помітили важливо. Своєчасне реагування збоку вчителя також може уберегти ситуацію від катастрофи. Звернутися до учня можна й прямо на уроці, але обов’язково у безоцінній манері. Якщо обрати стверджувальну манеру, то учень може розпізнати це, як докір, та не піти на контакт.
Головне спілкуватися з дитиною у спокійному тоні. Переконатися, чи правильно ви зрозуміли обставини та причини конфліктної ситуації. Спробувати передати дитині власний стан, описати як ви відчуваєте себе під час його поведінки. Передайте учневі власні побажання, замість наказів, а також запитайте, чого б хотілося самому учневі.
Коли на конфлікт йдуть батьки
Для врегулювання відносин з неспокійними батьками, або одним з них, варто застосовувати ті самі принципи дуальної взаємодії. Якщо людина вже почала йти на конфлікт, одразу запитайте: «мені здається ви дуже засмучені/роздратовані/пригнічені? Чим саме?». Ви повинні показати свою зацікавленість у вирішенні конфлікту.
Якщо опонент перебуває на межі втрати контрою, то не бійтеся проговорювати власний емоційний стан: «Я зараз переляканий(-а). Мені з вами страшно розмовляти». Це може трохи вгамувати агресора та поступово перевести діалог в інший бік, або взагалі перенести його на інший час, у більш спокійні обставини. Головне показуйте власний намір розібратися у ситуації та обов’язково вирішити конфлікт у конкретному випадку.