Сьогодні в багатьох українських школах є діти, які були вимушені пройти через багато випробувань: виживання під час бойових дій на окупованих територіях, переїзд та швидка зміна обставин, стрес та складна адаптація у новому середовищі. Діти набагато більш чутливі до стресових ситуацій, тому на плечах батьків та педагогів лежать відповідальність та дії для допомоги малюкам знову почати радіти життю. Поради на цю тему нашій редакції дала психотерапевт Роксана Ящук.
Перш за все – покінчити з минулими страхами
У випадку, коли дитина проживала далеко від небезпечних подій, не гарантується її моральна стабільність. Малюк може бути стривожений через розмови батьків, жахливу інформацію з фронту, страх про небезпеку, випадково побачені фото тощо.
Всі діти індивідуальні. Іноді більше страждає не той, хто став свідком жахливих подій, а той, хто має менш стійку психіку, та більшу вразливість до стресу. У спокійних обставинах, коли є що втрачати, найчастіше страхи виходять з тіні та нарощують тривогу в середині дитини.
Якщо вчасно не звернути на це увагу, то дитина може почати переживати нервові тики, затинання, енурез, поганий сон та нічні жахіття.
Як діяти:
Коли дитина ділиться з вами своїми нічними страхами, варто запевнити її, що це лише плоди уяви. Хай дитина сама «запрограмує» свій сон гарним мисленням.
Проте що роботи, якщо дитина ні на що не скаржиться?
Краще не починати важливі розмови, якщо дитина саме не запитує або не натякає на проблему. Коли розмова таки відбудеться, в жодному разі не переривайте її, завершіть її до логічної кінцівки. Малюки молодшого шкільного віку можуть легко позбутися страхів за допомогою гри. Якщо малюк не йде на розмови, то це буде кращий шлях вирішення проблеми. Організуйте дитині гру на дотичну тему, наприклад, пограйте у солдатиків або у війну в пісочниці. Обов’язково треба довести дії до мирного кінця, відбудувати зруйновані побудови з піску тощо.
Розібратися з флешбеками
Така проблема може виникнути тоді, коли дитина стала свідком бойових та інших жахливих подій. Дрібні речі: колір, запах, звук, − можуть викликати в пам’яті дитини раптові спалахи минулих подій. Такі флешбеки можуть порушувати психічну рівновагу дитини будь-якого віку.
Як діяти:
З такою психологічною травмою навряд впораються батьки або шкільні педагоги. Тут обов’язково слід звернутися до фахівця, адже флешбеки можуть значно попсувати життя.
Коли пройде достатньо часу можна переконати дитину в тому, що такі спогади – це норма, і не варто на них зациклюватися. Якщо старі події будуть прийняті, як гідне, то вони зможуть залягти на далекі рівні пам’яті та перестати турбувати.
Пропрацювати відстороненість
Іноді діти замикаються в собі, перестають радіти життю, вважають, ніби все навкруги нереальне сіре, безбарвне. Глибокий стрес позбавляє дитину життєвої енергії, та вона відсторонюється від навколишньої дійсності, стає надмірно серйозною та похмурою.
Як діяти:
Знову ж таки, найкращим рішенням буде звернення до кваліфікованого психотерапевта. Проте й оточуючі дорослі здатні зарадити в цій ситуації. Потрібно, щоб дитина перестала ховати свої негативні емоції, постійно пригнічуючи їх. Разом з цим дитинна втрачає здатність і до позитивного мислення.
Кожен може виплеснути емоції по-різному: хтось поплаче, інший розіб’є посуд чи виб’є подушку. Іноді школяр може почати поводитися, наче дитина на 2-5 років молодше. Наша задача – дати дитині самосійна вивільнити емоції, та проконтролювати за тим, щоб вони не перейшли розумні межі.
Нехай дитина стане одним цілим з класом
У шкільних обставинах важлива суспільна робота та класна підтримка. Зусиллями педагога потрібно долучати дитину з проблемами до спільних проектів, групової роботи, іншої елементарної взаємодії. Так дитина зможе відволіктися на спілкування та швидше адаптується до нового колективу.
Іноді в школі є контингент, якому ще гірше по житті. Це можуть бути сироти, діти з особливим потребами, інваліди тощо. Доручення переселенцю догляду та підтримки більш пригніченого долею, посприяє формуванню думки, що завжди знайдеться той, хто допоможе у скрутну хвилину.